Історія акваріумістики
Єгиптяни ще за 5-6 тис. років до н.е. тримали в ставках багато видів нільських риб, переважно яскравих або незвичайних за формою тіла чи поведінкою. На малюнках давніх папірусів легко впізнаються соми, тілапії, хроміси, риби – слони.
Під час розкопок Помпеї було знайдено басейни в кімнатах і фрески, які свідчать, що в басейнах були риби.
З розповідей іспанських завойовників, які у 16 столітті висадилися в Мексиці, відомо, що правитель ацтеків Монтесума мав зоопарк, де утримував виловлених у горах, пустелях і лісах звірів і птахів, а в басейнах із прісною та морською водою – яскравих рибок. Чаші – акваріуми стояли і в покоях Монтесуми.
Але найбільшого розвитку в давньому світі акваріумістика досягла в країнах Сходу – Китаї, Японії, Кореї, Сіамі (Таїланд). Звідти на весь світ розійшлася слава про золотих рибок. Найстаріші відомості про золотих рибок з’явилися в Китаї у 6 ст. до н.е. Саме в цей час їх почали тримати як декоративних рибок. Зображення золотої рибки є в ранніх літописах китайської писемності та на гербах знаті. Риб із червоним забарвленням вважали священними. Найбільшої популярності робота з виведення золотих рибок досягла в період династії Мін (1368-1644). Саме тоді з’явилися предки майже всіх сучасних порід. Центрами їх розведення стали Пекін, Шанхай, Кантон. І хоч як не берегли китайські імператори свої живі скарби, у 1500 році золоті рибки потрапили до Кореї, а в 1502 році – до Японії, а потім і до Індонезії. Японські любителі вивели багато нових порід і форм золотих рибок.
Першим європейцем, який побачив і описав золотих рибок, був італійський мандрівник Марко Поло (1254-1324 рр.). Але коли золоті рибки потрапили до Європи – точно ніхто сказати не може. Називають різні дати, більшість із яких належить до 17 ст. Заморські диво-риби, привезені на військових кораблях, оселилися в просторих басейнах при дворах королів під охороною караулу гвардійців, їх приносили в дар або як нагороду дворянам.
Золоті рибки були виведені людиною від срібного карася. Довго і ретельно відбирали селекціонери з великої кількості потомства найкращих і найяскравіших екземплярів. Так, крок за кроком, працюючи над кожним поколінням, вони вивели близько 130 порід золотих рибок.
Звичайні золоті рибки такої ж самої форми, як і карасі. Лише яскраво-золотисте забарвлення їх відрізняє. Також є золоті рибки з вогненно-червоним тілом.
Рибка з трохи сплющеним тілом і довгим хвостом, який нагадує напівпрозорий шлейф, називається комета. Вуалехвіст має яйцеподібне тіло і довгий роздвоєний хвостовий плавець. Чим довший хвіст, тим красивішою і дорожчою вважається рибка. Розповідають, що в одного з вуалехвостів японського імператора хвіст був у 5 разів довший за його тіло. Спинний плавець також має бути високим, триматися рівно, не звисати.
Риб із великими, до 5 см, очима називають телескопами. Якщо зіниці цих рибок спрямовані вгору – то це зіркочет. Спинного плавця у зіркочета немає. Очі мають великі шкірні мішки під очима, що надає їхній голові досить кумедного вигляду. Є порода телескопів, очі яких світяться в темряві, як у котів. Великою кількістю наростів покрита голова у оранд і левоголовок.
Велике значення при визначенні породи і цінності рибки має її колір. Тіло може бути однотонним або вкритим різнокольоровими плямами – білими, золотими, яскраво-червоними, чорними, рожевими, блакитними. Сріблясті рибки з червоною плямою на голові називаються червоними шапочками. Час від часу трапляються дуже оригінальні забарвлення риб. Наприклад, чорний телескоп із рубіновими очима. Або червона перлина – рибка з великою опуклою лускою, на якій блищать перламутрові крапки. Перлинки були виведені в Китаї у 1725 році. Їх вважали національним надбанням і дозволили вивозити за кордон лише через два століття. Багато порід, виведених у Японії в 19-20 ст., залишаються рідкісними через обмеження на вивіз із країни.
Але, набувши нового забарвлення, золоті рибки не втратили звичок карася. Вони риються в ґрунті, не відмовляються від будь-якої їжі, люблять просторі акваріуми і дуже добре почуваються у свіжій воді.
Китайські імператори утримували свої живі багатства у порцелянових вазах, прикрашених квітками лотоса. А китайські селяни для своїх улюбленців плели з рисової соломи кошики, такі щільні, що вода не витікала з них. Звичайно, такі акваріуми були непрозорими, і за рибами можна було спостерігати лише зверху.
Європейські натуралісти, крім екзотичних золотих рибок, намагалися утримувати прісноводних і морських риб середніх широт. У середині 17 ст. тримали вьюна, щоб, спостерігаючи за його поведінкою, передбачати різні погодні проблеми.
Перша європейська книжка з акваріумістики була видана у 1797 р. у Тюрингії «Історія домашніх тварин» Й.М. Бехштейна, де описані умови утримання у неволі вьюна і золотої рибки.
Труднощі, з якими стикалися перші акваріумісти, були усунені завдяки досягненням у галузі біології в 17-19 ст.: відкриттю мікроорганізмів, диханню і фотосинтезу рослин, виникненню генетики та ін.
Наприкінці минулого століття акваріумістика набула значної популярності. Англійський учений-натураліст Ф.Г. Госсе, який запропонував слово «акваріум», у 1850 році організував першу виставку морських акваріумів у Лондонському зоопарку. Через два роки ця виставка перетворилася на постійний Лондонський акваріум. Госсе вважав акваріум найкращим способом поширення біологічних знань серед населення. Великий успіх мали акваріуми, виставлені на Всесвітній виставці в Парижі у 1867 році. Французькі любителі здобули достатньо досвіду для того, щоб у 1869 році П’єр Карбоньє вперше зміг досягти нересту макроподів і виростити їх потомство в умовах акваріума.
До Росії золотих рибок привіз з Франції князь Г. Потьомкін. На розвиток акваріумістики вплинула діяльність Російського товариства акліматизації тварин і рослин, яке у 1863 році в Москві влаштувало першу виставку акваріумів з першими вітчизняними прісноводними рибами.
Під час написання статті були використані матеріали книги І.І. Шереметьєва "Акваріумні риби"