Аплохейлові (Aplocheilidae)
Раніше понад 200 видів цього родини відносили до родини ривулових. Окрім нотобранхіусів, більшість аплохейлових мають вузьке щучкоподібне тіло довжиною від 2 до 20 см. Спинний плавець зміщений назад, невеликий. Анальний плавець довгий, а черевні маленькі. Родині належать найбільш яскраво забарвлені види ряду. Однак таке забарвлення — перевага лише самців. Самки забарвлені блідо, невиразно.
Місцями проживання аплохейлових є зарослі травами невеликі дрібні стоячі або повільно проточні водойми тропічних лісів і саван. Епіплатиси і фундулопанхакси часто мешкають у зонах розливів річок, нотобранхіуси — у тимчасових водоймах, які пересихають на кілька місяців щороку.
Успішне утримання в неволі аплохейлових базується на правильному відтворенні тих умов, у яких риби мешкають у природі. Аплохейлові живуть порівняно недовго, тому їх можна утримувати при постійному розведенні. Ось чому риб майже весь час тримають у нерестилищі. Для цих цілей підходять низькі акваріуми, зручно розставлені на стелажі. Об’єм нерестовиків — від 5 л для дрібних видів до 40—50 л для аплохейлусів і епіплатисів. Акваріуми необхідно накривати склом, оскільки всі види при переляку стрибають.
Риб утримують невеликими групами за видами. Це роблять, щоб не переплутати самок, які дуже схожі між собою, і уникнути небажаних гібридів. Крім того, деякі любителі обладнують великий загальний акваріум, у який можна на час висаджувати найбільш красивих самців. Але все ж краса риб найбільш повно проявляється у невеликих видових акваріумах.
Температура в дрібних природних водоймах коливається дуже сильно протягом доби і року. Тому риб можна утримувати без обігріву, якщо температура не падає нижче 18 °С. Коливання температури, перегрів верхнього шару води лампами освітлення, шкідливі для багатьох риб, на аплохейлових не мають суттєвого впливу і є для них природними. Часто доводиться чути, що аплохейлові малорухливі. Однак вони оживають із підвищенням температури до 23—25 °С. Природним освітленням для аплохейлових є розсіяне верхнє світло і напівтемрява. Навпаки, розглянути все багатство забарвлення риб можна лише при сильному прямому освітленні, яке їх лякає. Тому освітлювачі встановлюють так, щоб акваріум постійно перебував під слабким освітленням, і лише на час спостережень за забарвленням вмикають додаткові лампи. ЛБ, ЛДЦ і ЛХБ найкраще виявляють забарвлення риб. Найприродніше поведінку і забарвлення риб можна побачити, якщо фон в акваріумі і ґрунт будуть темними. У нерестилищах без ґрунту дно фарбують темно-коричневою фарбою. У загальному акваріумі з аплохейловими можна висаджувати будь-які рослини, на поверхню пускають плаваючі. У нерестилищах раціонально використовувати невибагливі рослини, які служать субстратом для нересту багатьом видам — тайландський папороть, пузирчатку, наяс, егерію, яванський мох або блискянку.
У природі аплохейлові живуть у м’якій воді при рН 5,6—6,7. Однак в акваріумі застосовувати дуже м’яку воду, що не має буферних властивостей, важко. На щастя, багато видів досить легко пристосовуються до води жорсткістю 8—10°. Обладнати фільтрами безліч дрібних акваріумів з аплохейловими майже неможливо. Тому воду щотижня замінюють на 1/4—3/4, ретельно контролюючи активну реакцію води, оскільки величина рН сильніше, ніж жорсткість, впливає на риб. У природі аплохейлові живляться переважно комарами, мурахами і мушками, які падають у воду. В акваріумі вони охоче поїдають будь-які види дрібних тваринних кормів — дафнію, циклопів, ейхітрей, трубочник і мотиль. За способом нересту аплохейлові поділяються на дві групи. Одні з них прикріплюють ікру до дрібнолистих рослин, інші закопують у мул. Риби першої групи, перебуваючи в нерестилищі, щоденно метають ікру частинами, яка розвивається близько 2—3 тижнів. Раз на тиждень субстрат у нерестилищі замінюють або пересаджують виробників у нове нерестилище. Під час розвитку ембріона втручання людини не потрібно. Малеча збирається біля поверхні і починає шукати їжу — науплії артемії, інфузорій і коловерток. У міру їх росту розміри корму збільшують.